ПОХВАЛКА, КИ,
Похвалка, ки, ж. Угроза. Плюньте ви на його похвалки. Мир. Пов. І. 164. Василь на похвалках живе. Черк. у. Похвалки ті нічого не варті. Н. Вол. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 385.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОХВАЛЬНИЙ, А, Е. →← ПОХВАЛИТИ, СЯ.